Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №908/297/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №908/297/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 908/297/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі№ 908/297/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомуправління комунальної власності Бердянської міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

третя особа, яка позивача проне заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Бердянська міська рада Запорізької області усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення за участю представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідача: ОСОБА_5,від третьої особи: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Бердянської міської ради у лютому 2014 року звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 83,35 кв. м (приміщення № 116, 117, 118, 128, 130, 131, 132, ІV, частини 129). Листами позивача від 27.08.2013 № 2430, від 06.12.2013 № 3443 повідомлено відповідача про закінчення строку дії договору оренди майна, про відмову орендодавця від продовження дії договору та про намір власника використовувати майно для власних потреб. Майно не повернуто орендарем.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 у справі № 908/297/14 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі № 908/297/14 (у складі колегії суддів: Скакуна О.А. - головуючого, Діброви Г.І., Татенко В.М.) позов повністю задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, площею 83,35 кв. м, на першому поверсі, триповерхової будівлі (приміщення № 116-118, 128, 130-132, частини приміщення № 129, IV, будівлі літ. А-3, згідно з технічним паспортом БТІ), які розміщені за адресою: АДРЕСА_1, на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області.

Рішення та постанову мотивовано тим, що листами позивача від 27.08.2013 № 2430, від 06.12.2013 № 3443 повідомлено відповідача про закінчення строку дії договору оренди майна, про відмову орендодавця від продовження дії договору та про намір власника використовувати майно для власних потреб. Майно не повернуто орендарем.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 у справі № 908/297/14 (у складі колегії судді: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Цвігун В.Л.) рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.201 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі № 908/297/14 Господарського суду Запорізької області скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанову мотивовано тим, що судом першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано оцінку листу позивача від 27.08.2013 № 2430 про закінчення строку дії договору оренди майна, про відмову орендодавця від продовження дії договору та про намір власника використовувати майно для власних потреб щодо розписки в його отриманні за адресою відповідача. Крім цього, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінку листу відповідача від 27.08.2013 щодо продовження дії вказаного договору оренди, який 29.08.2013 отримано позивачем. В матеріалах справи не містяться документи, що посвідчують правовий статус відповідача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 у справі № 908/297/14 (у складі колегії суддів: Давиденко І.В. - головуючого, Сушко Л.М., Топчій О.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14 (у складі колегії суддів: Марченко О.А. - головуючого, Зубченко І.В., Татенко В.М.) позов повністю задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області з нежитлового приміщення, площею 83,35 кв. м, (приміщення № 116-118, 128, 130-132, IV, частини приміщення № 129), які розміщені за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто із суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області 1218 судового збору.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14 Господарського суду Запорізької області скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 01.01.1999 укладено договір оренди комунального майна відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 230,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Майно передається в оренду з метою використання під магазин продовольчих товарів.

Нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, буд. 16, яке є об'єктом оренди за договором оренди, передане позивачем відповідачу у задовільному стані 15.01.1999 на підставі акта здачі-приймання нежитлового приміщення. Орендоване приміщення належить територіальній громаді м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме.

Пунктом 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013) передбачено, що орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, які знаходиться на балансі комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс 2-а", площею 83,35 кв.м згідно зі звітом про оцінку майна, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові вбудовані приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі (приміщення № 116-118, 128, 130-132, частина приміщення № 129, VI, будівлі літ. А-3 згідно з технічним паспортом).

Умовами пунктів 2.1, 2.3 договору передбачено, що вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта здачі-приймання вказаного майна, а передача майна в оренду здійснюється згідно з актом здачі-приймання майна, а майно вважається поверненим після підписання такого акта орендодавцем.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

На підставі пункту 1.1.13 рішення тридцять другої сесії Бердянської міської ради VI скликання від 27.12.2012 № 38 "Про продовження договорів оренди будівлі по вул. Шмідта, 16", сторонами у справі укладено додаткову угоду від 01.02.2013, якою внесено зміни до пункту 10.1 розділу 10 договору оренди комунального майна від 01.01.1999 зі змінами та доповненнями, продовжено договір оренди нежитлового приміщення строком з 30.11.2012 до 30.11.2013.

Судами встановлено, що згідно з пунктом 10.2 договору оренди (у редакції додаткової угоди від 31.01.2013), строк дії договору може бути продовжено за згодою сторін; у випадку якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору він не пізніше, ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця ыз заявою про продовження строку дії договору; строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї сторони на подовження строку дії договору.

Пунктом 10.7 договору оренди (у редакції додаткових угод від 28.01.2010 та 31.01.2013) передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено (крім випадків, встановлених пунктом 10.2).

Доказів настання обставин, передбачених пунктом 10.2. договору сторонами суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що термін дії договору оренди комунального майна від 01.01.1999 на інший строк сторонами не продовжений, тобто закінчення строку дії договору відбулось 30.11.2013.

Судами встановлено, що договір оренди комунального майна від 01.01.1999 укладено на нерухоме майно, що знаходиться у комунальній власності. Відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім цього, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 226-ХІІ від 10.04.1992, про що зазначено в статті 1 цього Закону.

Умовами пунктів 2.3 та 5.9 договору (в редакції додаткових угод від 15.01.2009 та від 28.01.2010) сторонами передбачено, що у разі припинення договору відповідач зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно на підставі акта здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача. Майно вважається повернутим після підписання акта здачі-приймання.

Позивачем 27.08.2013 направлено відповідачу лист № 2430 про повернення об'єкта оренди, оскільки нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, власник планує використовувати для власних потреб та договір після закінчення строку дії не буде продовжено.

Відповідачем у п'ятиденний строк, встановлений пунктом 5.9. договору, об'єкт оренди за актом здачі-прийняття позивачеві не повернуто.

За твердженням позивача договір оренди комунального майна від 01.01.1999, припинив дію 30.11.2013, а за відсутності згоди власника майна - Бердянської міської ради відсутні підстави для його продовження. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що стало підставою звернення до суду із відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення відповідача.

Договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності від 01.01.1999 за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) до якого застосовуються статті 759-786 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, статтею 629 Цивільного кодексу України, і є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено перелік суб'єктів, що можуть бути орендодавцями державного та комунального майна, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Приписи аналогічного змісту закріплені у статті 287 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Судами встановлено, що пунктом 2.2 договору оренди передбачено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада (Бердянська міська рада), а орендар користується ним протягом строку оренди.

Позивач є виконавчим органом Бердянської міської ради і діє на підставі Положення про управління комунальної власності Бердянської міської ради, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 19 від 17.05.2007. Основним завданням позивача відповідно до вказаного Положення є, у тому числі, здійснення повноважень орендодавця комунального майна відповідно до рішень міської ради та контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах оренди та купівлі-продажу об'єктів-приватизації.

На момент укладання договору оренди від 01.01.1999 позивач був наділений повноваженнями орендодавця щодо спірного нерухомого майна.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Крім цього такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Суди дійшли до правильного висновку, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем на адресу відповідача 27.08.2013 направлено лист № 2430, в якому зазначено, що згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та в зв'язку з тим, що власник планує використовувати будівлю по вул. Шмідта, 16 у м. Бердянську для власних потреб, договір оренди комунального майна після закінчення строку дії не буде продовжено. У листі позивачем наголошено про необхідність відповідача після закінчення строку дії договору в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві орендоване майно за актом здачі-приймання. Факт направлення даного листа відповідачу підтверджується поштовим повідомленням про вручення 30.08.2013 поштового відправлення особисто відповідачу, на якому вказані прізвище та ініціали відповідача.

Позивач належним чином повідомив відповідача про припинення договору оренди та про небажання у його продовженні.

Управління комунальної власності Бердянської міської ради 06.12.2013 листом № 3443 повідомило відповідача, що строк дії договору припинився та йому необхідно повернути предмет оренди.

Факт направлення даного листа підтверджується фіскальним чеком № 2534 від 09.12.2013, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідач відповіді на зазначені вище листи не надав, орендоване за договором майно не повернув.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судами встановлено, що пунктом 10.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013) передбачено, що строк дії договору може бути подовжений за згодою сторін; у випадку якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору він не пізніше, ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору; строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї сторони на подовження строку дії договору.

Зі змісту листа № 2430 від 27.08.2013 вбачається, що позивачем повідомлено відповідача про закінчення договору оренди 30.11.2013 та, у зв'язку з відсутністю рішення власника майна щодо пролонгації договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Бердянськ, висловлено позицію щодо звільнення орендованого приміщення у строки, встановлені при укладенні договору оренди (пункт 5.9.).

Матеріали справи не містять відомостей щодо надання Бердянською міською радою дозволу на продовження договору на новий строк у вигляді розпорядження, як наслідок, сторони договору письмово не визначились щодо продовження договору. Крім цього, в матеріалах справи міститься лист Бердянської міської ради № 01-2862/48 від 20.05.2015, в якому повідомляється, що терміном закінчення договору оренди є 30.11.2013 та зазначається, що Бердянською міською радою не приймалось жодних рішень щодо можливості подальшого продовження вказаного договору після його закінчення.

Стаття 291 Господарського кодексу України містить підстави для припинення договору оренди, зокрема, у зв'язку із закінчення строку, на який його укладено, що кореспондується з приписами спеціальної норми, викладеної у статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 785 Цивільного кодексу України та пункті 10.7. договору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судами встановлено, що умови повернення майна передбачені у пунктах 2.3, 5.9, договору оренди (в редакції додаткових угод від 15.01.2009 та від 28.01.2010), якими встановлено обов'язок орендаря після закінчення строку договору повернути орендодавцю в п'ятиденний термін орендоване майно на підставі акта приймання-передачі. Обов'язок орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди також встановлений у статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що договір оренди комунального майна від 01.01.1999 припинив свою дію 30.11.2013 в силу його умов та статті 785 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. Матеріали справи доведено, що фізична особа-підприємцем ОСОБА_4 свого обов'язку щодо повернення нерухомого майна - нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Управління комунальної власності Бердянської міської ради, після закінчення строку дії договору оренди від 01.01.1999 - не виконала та продовжує займати спірне майно без достатніх на те правових підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що вимога позивача про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Управління комунальної власності Бердянської міської ради, шляхом виселення з цього нежитлового приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14 Господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 908/297/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.